Я зраджую, бо там хоча б є емоції

Це фраза, яку не часто наважуються сказати вголос. Але вона звучить. Часто — крізь сльози, сором і нерозуміння, що з тобою не так. Люди, які зраджують, не завжди шукають сексу. Вони часто шукають... відчуття, що вони живі.

Коли стосунки стають холодними, коли в парі — мовчання, контроль, втома або просто звичка, емоційний контакт зникає. І разом з ним зникає відчуття, що тебе бачать. Що ти важливий(а). Що ти — не просто функція. Тіло продовжує жити поруч, а душа — вже десь далеко.

Іноді зрада — це спроба вирватись з внутрішньої порожнечі. Не втекти від партнера. А від себе у стані, де тебе не чують.

Бажання бути в контакті, відчувати інтерес, тепло, спонтанність — це не каприз. Це базова потреба. І коли вона роками ігнорується — психіка починає шукати її будь-де.

Зрада — не завжди про злість чи егоїзм. Часто — про втому. Про глухий кут. Про внутрішню мертвотність.

Це можна змінити

Якщо ти зараз в цьому стані — це не вирок. Це сигнал. Про те, що щось всередині тебе просить уваги. Можливо, ти давно не говорив(ла) про себе. Можливо, тебе ніколи й не питали.

Це можна змінити — навіть якщо зрада вже сталася. Але чесно. Без виправдань і без самознищення.

Що з цим робити

1. Зупинись і дозволь собі відчути все, що є. Не ті, які “можна”. А всі — сором, злість, біль, розгубленість.

2. Постав собі питання: Що я шукав(ла) у цьому досвіді? Що там було, чого немає в моєму житті зараз?

3. Подивись на свої потреби чесно. Можливо, ти давно втратив(ла) контакт із тілом, з бажанням, з життям.

4. Проговори це в безпечному місці. З психологом, другом, із ким ти не отримаєш осуд. І не змусиш себе грати роль.

5. Прийми факт, що щось потребує змін. Це може бути стосунок. А може — твоє ставлення до себе в ньому.